Головний тренер «Ниви» відчуває прилив оптимізму після першого здобутого бала за понад два місяці

Надія, «списання», король

— Петре Климентійовичу, в неділю, нарешті, з’явився привід для оптимізму.

— Думаю, цей заліковий пункт дав велику надію насамперед футболістам. Тепер вони впевнені, що вміють грати та взагалі чогось варті. Тим паче, почали виникати різноманітні провокації та непорозуміння в колективі. Усі «списали» нас, запевняючи, що клуб не зможе вибратися з такої ситуації та піднятися в турнірній таб­лиці. Я намагався донести до підо­пічних одну просту істину: сильні не ті, котрі біжать, а ті, котрі спроможні встати після падіння. Ми це довели своїм прикладом. Хоча проблем вистачає, зокрема, кадрових. Та, попри все, гравці собі та один одному довели, що здатні боротися за позитивний результат. А як показав поєдинок із «Оболонню-Броварем», наш арсенал передбачає ще вміння створювати нагоди, реалізовувати їх, загалом — атакувати і захищатися.

Переконаний, ціну набраного бала складно переоцінити. Цей факт відкриє друге дихання футболістам. Більше того: з новими силами та небаченим натхненням поринути в боротьбу. Та найголовніше — вони зможуть повірити в себе та партнерів. Відтак ладні чинити опір і створювати конкуренцію будь-якому супернику. «Нива» й раніше це демонструвала, проте постійно бракувало останнього штриха. Уважаю, за грою мої підлеглі не поступилися ні «Динамо-2», ні «Іллічівцю», ні «Зірці» — нікому!

Щодо столичного опонента: «пивовари» дуже збалансована команда. Але й тут ми показали не гірший малюнок гри. У деяких епізодах узагалі перегравали киян. Відібране очко — вкрай важливе. Упевнений, що не зупинимося на цьому. Хлопцям оця нічия додасть наснаги, тож спроможні продовжувати в тому ж дусі й надалі. Окрім того, в моєму розпорядженні виконавці-майстри, котрі знають, що потрібно робити на полі.

Повірте, багато хто в Тернополі говорив, що в «Ниві» немає колективу, немає футболістів. Я з такими людьми категорично не погоджуюсь. У нас не тільки є вправні гравці — є справжня команда. Щоправда, їх мало, проте вони б’ються й заробляють ім’я на полі.

— Примітно, що цей пункт команда буквально виборола під завісу зустрічі. Чи позначилася недавня участь «пивоварів» у націо­нальному Кубку?

— Звісно, супернику не вистачило сил до фінального свистка. Утім, це їхні проблеми. Це не применшує наших заслуг: хлопці гарно розіграли та зрівняли рахунок. Важливо, що виконавська майстерність і холоднокровність їх не підвела, що додало один бал до нашого доробку.

— Окрім того, що «жовто-зелені» тривалий час не набирали очки, від кінця серпня не було жодного результативного удару. Натомість вихідними Волошинович відзначився двічі (та ще й як!). Певне, Ростислав упіймав кураж?

— Не будемо заглядати далеко в майбутнє. Сподіваюся, що Волошинович продовжить демонструвати своє бомбардирське вміння. Причому, по-різному, бо кожен гол важливий, попри стиль. Кажу підопічним: найважливіше, щоби м’яч перетнув лінію. А яким чином він туди потрапить — справа  другорядна. До того ж, не думаю, що в цьому плані варто загострювати увагу на Ростиславі, бо всі взяття воріт командні: перший забрав, другий зробив пас, а третій поставив крапку. Не повинно бути такого, щоби один був королем, бо він забив м’яч, а інші — «не при справах». Це колективні старання: зіграли компактно в обороні, вибігли в атаку та завдали влучного удару. Тішить, що підлеглі не бояться бити. На мій погляд, без ударів не буде голів. Доб­ре, що до мене прислухаються.

Весілля, зрушення, воля Божа

— Напередодні матчу в Плетеницького було подвійне свято: спершу день народження, згодом — весілля. Певне, щотижня потрібно когось одружувати, щоби команда продовжувала здобувати позитивний результат.

— Весілля — це особисте. До речі, навіть хотіли перенести матч, аби він зміг узяти участь, бо дуже хотів зіграти. На щастя, негараздів не виникло, хоча запасного воротаря в столиці не було. Та взагалі: обидва голкіпери пристойного рівня, тому їхня ротація проходить безболісно. Приємно працювати з такими гравцями.

— Пам’ятаю, Яків Кріпак, наставник «Авангарда», колись розповідав мені, що після завершення холостяцького життя кар’єра «випала» на півроку. Не хвилюєтеся в цьому контексті за Миколу?

— Абсолютно! Плетеницький — професіонал. Звичайно, сім’я — це дуже важливо, проте футбол повинен бути на першому місці. Він у жодному разі не жертвуватиме своєю роботою. Сьогодні (розмовляли в понеділок. — Є.Д.) Микола вже має приїхати в розташування клубу та починати підготовку. Упевнений, що весілля йому не завадить в кар’єрі.

— Помітно, що «Нива» найменше використовує заміни. У Києві взагалі було троє футболістів на лавці. Це від того, що немає гравців, які здатні підсилити гру, чи просто не бачите причини міняти склад?

— Скажу за останній поєдинок: за такої гри не бачив сенсу проводити ротацію. Команда гарно діяла, збалансовано: підтримували один одного, боролися. Не скажу, що хтось десь «підсів» функціонально. Скажіть, навіщо щось змінювати?

— Утім, питання комплектації все одно актуальне.

— Ясна річ! Не приховую: маємо кадрові проблеми. Проте зараз нікого не можемо заявити. Чекатимемо зими.

— І які плани на антракт?

— Будемо доукомплектовуватися. Відтак проглядатимемо нових гравців. Підсилюватися завжди пот­рібно — гадаю, будь-який тренер розділяє таку думку, якщо клуб має намір прогресувати. На кожній позиції повинно бути по два рівноцінних виконавця.

— Вам для цього потрібно багато людей?

— Авжеж! Порахуйте самі: на даний момент у команді 16 футболістів, а має бути як мінімум 22, щоби була конкуренція.

— Зараз хороші футболісти захочуть приєднатися до «Ниви», котра перебуває на останній сходинці в лізі?

— Як на мене, з огляду на попередні матчі в чемпіонаті, думаю, багато хто захоче.

— Фінансове підґрунтя дозволяє?

— Уважаю, що фінансова ситуація незабаром налагодиться.

— Судячи з того, що відтепер не виникає питань щодо можливого невиїзду «Ниви», можна зробити висновок, що певні зрушення таки є?

— Аякже! Говоримо, працюємо у цьому напрямку. Зрушення є. Ведемо перемовини з багатьма потенційними спонсорами. Загалом, шукаємо вихід з цього становища. Присутні певні нюанси, проте впевнений, що ми впораємося. Пос­тупово, з часом, але впораємося. Маю певні міркування, як зробити краще. Як-не-як, «Нива» — бренд, із значним корінням. Такий клуб не можна загубити. Сподіваюся, у ФК буде не лише велике минуле, але й майбутнє.

— Місцеві вибори якось уплинули на нинішню ситуацію?

— Поки ні. Принаймні не бачу, щоби нам це якось допомогло.

— Які плани на завершення осінньої частини змагань?

— У жодному разі не зупинятимемося. Іншого виходу в нас просто немає. Гратимемо лише на перемогу. А як воно складеться, на те воля Божа.

— До речі, чи маєте де тренуватися в Тернополі?

— Так. Не скажу, що дуже хороші умови, однак, приміром, маємо хороше поле у Великих Гаях. Не такий газон, як на «Оболонь-Арені», та вистачає, щоби награвати тактичні задуми. Отож є де працювати.

ukrfootball.ua