Центральний захисник "Ниви" — про перемогу над "Чайкою", досвід виступів у одеському "Чорноморці", взаємодію з партнерами та налаштування на заключні матчі сезону.

— Максиме, які враження від попереднього матчу з "Чайкою"? "Ниві" вдалося перемогти, але гра вдалася не зовсім.

— Дійсно, для нас цей матч видався важким. Особливо це стосується першого тайму, коли суперник мав багато можливостей забити. Не знаю чому, але вийшли на матч розконцетрованими. Хоча дуже серйозно готувалися до "Чайки" і, дякувати Богу, перемогли. До перерви програвали підбори і загалом боротьбу у захисті. Пощастило, що суперник не реалізував стовідсотковий момент.

— Взимку ти був близьким до того, щоб перейти саме у "Чайку". Що не склалося?

— У мене була можливість залишитися в цій команді, я перебував у "Чайці" на перегляді. Не знаю чому, але тренер довго не вирішував, чи потрібен я команді. Чекати до останнього мені не хотілося, а тому я прийняв запрошення Василя Малика і одразу приїхав у розташування "Ниви".

— Твоїм попереднім клубом був одеський "Чорноморець" у якому ти виступав за дубль. Розкажи, як потрапив у Одесу?

— Один із селекціонерів одеської команди переглядав відеозаписи матчів за моєї участі і запросив на перегляд. Місяць я був на оглядинах, після чого підписав перший професіональний контракт з "Чорноморцем".

— Чи мав шанси пробитися в основу за період перебування у "Чорноморці"?

— Я зіграв чотири стартові матчі у дублі. Ми здобули дві перемоги, нічию та поразку. І тренера, який запрошував мене у команду, звільнили з посади. На його місце прийшов новий наставник і після цього я не мав стабільної ігрової практики навіть у дублі. З першою командою провів декілька тренувань, але не більше. Лише загальної кількості.

— Можеш порівняти рівень чемпіонату дублерів УПЛ і Другу лігу?

— У Другій лізі на перший план виходить боротьба і ще раз боротьба. У дублі, на мою думку, більше стараються грати тактично, приймати, зберігати м'яч. У Другій лізі не багато команд грають футбол — 80-90 відсотків боротьби. Але тут швидше дорослішаєш і долаєш етап переходу із юнацького футболу у дорослий.

— Завжди виступав на позиції центрального захисника?

— Розпочинав центральним нападником. Спершу виступав у першості Києва за команду "Мастер-Юніор". Там був основним нападником. Згодом мене запросив у ДЮСШ-15 тренер Руслан Канавський. Теж виступав у першості Києва, а згодом у Першій лізі ДЮФЛ. З ДЮСШ-15 ми стали переможцями Першої ліги у своєму віці та перейшли у Вищу. Три роки поспіль постійно доходили до фінальної частини Вищої ліги.

— Твоїм партнером у центрі захисту є досвідчений Вадим Хохлов. Є чому повчитися у цього футболіста? Чи досягнули порозуміння на полі з ним?

— Звичайно, у Вадима є чому повчитися, адже на професіональному рівні він провів велику кількість матчів. Порозуміння у нас є, але ще остаточно не зігралися, щоб ідеально відчувати один одного. Разом ми зіграли декілька товариських матчів і лише сім матчів у чемпіонаті.

— Гра головою — це сильна сторона Максима Демчука, зважаючи на високий ріст?

— Над цим аспектом я зараз ретельно працюю. Річ у тім, що раніше отримав важкий перелом ноги, коли приземлявся. Після цього почав відчувати певний підсвідомий бар'єр, коли граю головою. Більше думаю не про верхову боротьбу, а саме про приземлення. Але намагаюся це виправити. Працюю, щоб краще грати головою. Від цього виграю не лише я, але й команда.

— Попереду у "Ниви" три матчі з дуже серйозними суперниками. На твою думку, на що команда зможе розраховувати у цих протистояннях?

— На кожен матч ми налаштовуємося лише на перемогу. У нас молода команда, хочеться змагатися, доводити свій рівень. Гра з сильними суперниками до цього ще більше стимулює і дває чималий досвід. Не важливо, чи це перемога, нічия або поразка — це всеодно навчання. Будемо старатись брати максимум!

Прес-служба футбольного клубу "Нива"